Антон Швалб
кандидат психологічних наук, доцент, доцент кафедри. Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна.
ORCID 0009-0001-7975-6024
Ліна Перелигіна
доктор біологічних наук, професор, науковий співробітник навчально-наукової лабораторії екстремальної та кризової психології науково-дослідного центру. Національний університет цивільного захисту України.
ORCID 0000-0003-2594-6321
Любов Балабанова
доктор психологічних наук, професор, професор кафедри. Харківська державна академія фізичної культури.
ORCID 0000-0002-4112-6270
DOI - https://doi.org/10.52363/dcpp-2024.2.10
Ключові слова: життєстійкість, емоційне вигорання, внутрішньо переміщенні особи, вимушені мігранти, соціально-психологічний тренінг.
Війна російської федерації проти України спричинила масове переселення людей, що стало одним з найсерйозніших гуманітарних викликів сьогодення. Вимушене переміщення значно впливає на життя людей, адже вони змушені адаптуватися до нових умов життя, нових людей та нових соціальних норм. Успішна адаптація переселенців до нових умов життя та їхнє психологічне благополуччя значною мірою залежать від рівня та особливостей розвитку життєстійкості, а також пов'язані з рівнем емоційного вигорання. Актуальність дослідження зумовлена зростанням кількості людей, які змушені залишати свої домівки через війну, політичні переслідування, економічні негаразди та інші фактори. Ці люди стикаються з численними труднощами, що може призвести до емоційного вигорання та зниження рівня життєстійкості.
У статті розглядаються питання особливостей прояву емоційного вигорання у внутрішньо переміщених осіб (ВПО) та вимушених емігрантів з різним рівнем життєстійкості. Наведено методологію дослідження та проаналізовано результати взаємозв'язку показників емоційного вигорання та життєстійкості у ВПО та вимушених емігрантів. Розглядаються шляхи можливих психологічних корекційних та реабілітаційних практик, спрямованих на зниження впливу негативних психічних станів.
Метою дослідження є порівняльний аналіз життєстійкості та емоційного вигорання у ВПО та вимушених емігрантів. Для досягнення поставленої мети було проведено емпіричне дослідження, в якому взяли участь 100 ВПО та 100 вимушених емігрантів. Респонденти заповнювали опитувальник "Шкала життєстійкості" (С. Мадді) та опитувальник "Оцінка емоційного вигорання" (В. В. Бойко).
Отримані результати показали, що рівень життєстійкості у ВПО та вимушених емігрантів значно нижчий, ніж у середньому по популяції. При цьому рівень емоційного вигорання у цих групах значно вищий. Встановлено, що на рівень життєстійкості та емоційного вигорання у ВПО та вимушених емігрантів впливають такі фактори: тривалість перебування в статусі переселенця/емігранта, наявність соціальної підтримки, рівень адаптації до нового середовища, психологічний стан. За результатами дослідження розроблено рекомендації щодо підвищення рівня життєстійкості та профілактики емоційного вигорання у ВПО та вимушених емігрантів.
Стаття може бути корисною психологам, соціальним працівникам, педагогам та іншим фахівцям, які працюють з ВПО та вимушеними емігрантами.