Андрій Левченко
аспірант ад’юнктури. Національний університет цивільного захисту України.
ORCID 0009-0008-6465-6398
DOI - https://doi.org/10.52363/dcpp-2024.2.6
Ключові слова: заздрість, спортивна діяльність, самооцінка, мотивація, соціальні детермінанти.
Актуальність дослідження проблеми впливу заздрості на ефективність спортивної діяльності зумовлена тим, що тренери, спортивні психологи та самі спортсмени мають потребу в розумінні механізмів виникнення цього феномену та її наслідків для міжособистісних стосунків і командної взаємодії. Рівень заздрості та її прояви можуть варіюватися залежно від індивідуальних психологічних характеристик спортсменів, типу спорту (командного чи індивідуального) та соціального середовища, в якому вони функціонують. Особливо важливо враховувати відмінності між спортсменами-професіоналами та аматорами, оскільки ці групи можуть по-різному сприймати успіхи та невдачі.
Проблема заздрості також полягає у її здатності підривати командну згуртованість та довіру між спортсменами. Неправильно керовані заздрісні почуття можуть спровокувати конфлікти, підвищити рівень тривожності та напруги в колективі. У таких умовах завданням тренера і спортивного психолога стає не лише розвиток фізичних і технічних навичок, а й підтримка психологічної рівноваги всередині команди. Знання соціально-психологічних детермінантів заздрості дозволить розробити ефективні стратегії для попередження негативних наслідків та оптимізації емоційного клімату в команді.
В результаті проведеного теоретичного аналізу доведено, що заздрість у спорті має складну природу, яка формується під впливом як психологічних, так і соціальних факторів. Психологічними детермінантами формування заздрості у спорстменів виступають самооцінка, тривожність і тип мотивації, соціальними – роль тренера, соціальний статус у команді і вид спорту.
Отримані результати свідчать, що заздрість може суттєво впливати на продуктивність і командну взаємодію в спорті. Конструктивна заздрість може підвищити мотивацію спортсмена, стимулюючи його прагнення до покращення власних результатів. Спортсмени, які використовують заздрість як джерело натхнення, часто досягають вищих показників. Деструктивна заздрість підриває командну згуртованість і може стати причиною конфліктів між спортсменами. Вона також може призвести до емоційного вигорання та зниження мотивації, що негативно впливає на спортивні результати.
Дослідження продемонструвало, що заздрість у спортсменів залежить від соціальних і психологічних чинників. Нерівномірний розподіл уваги тренера та низький соціальний статус підвищують рівень заздрості, особливо у командних видах спорту. Висока самооцінка та внутрішня мотивація допомагають знижувати інтенсивність цієї емоції та сприяють ефективній взаємодії в команді.
Подальші дослідження можуть бути спрямовані на розробку спеціалізованих тренінгів для тренерів і спортсменів для управління емоційними станами.