Сергій Кучеренко
Кандидат психологічних наук, доцент, доцент кафедри, Національний університет цивільного захисту України
ORCID 0000-0002-2209-9430
Наталія Кучеренко
Кандидат психологічних наук, доцент, доцент кафедри, Українська інженерно-педагогічна академія
ORCID 0000-0002-6644-3117
DOI - https://doi.org/10.52363/dcpp-2023.2.3
Ключові слова: професійна діяльність, екстремальні умови діяльності, організаційний конфлікт, конфліктогени, професійний стрес.
В сучасний час вивчення проблеми поведінки фахівців в конфліктній ситуації є одним з актуальних напрямків дослідницької діяльності як вітчизняних так і закордонних психологів. Особливу увагу приділяють конфліктам в організаціях, які виникають внаслідок розбіжності формальних організаційних засад та реальної поведінки персоналу організацій, що значним чином знижують ефективність їх професійної діяльності. Організаційні конфлікти в багатьох випадках пов'язані з проблемами організації праці та умовами діяльності. Вони найчастіше проявляються у невідповідності між існуючими формами організації діяльності та змістом завдань, які необхідно виконувати персоналу, особливо в екстремальних умовах. Це може бути пов’язане з станом техніки, обладнання, інструменту, особливостями технологій праці, розподілом завдань, висуванням та підвищення тощо. Суб'єктами таких конфліктів виступають як групи працівників, так і окремі особи, як персонал, так і керівний склад організації.
Професійна діяльність рятувальників виконується в екстремальних умовах і має відповідні особливості: високий рівень відповідальності за рішення бойового завдання, високий темп дій, дефіцит часу, несподівана зміна обстановки, недолік або суперечливість інформації про умови виконання завдання, міжособистісна взаємодія з постраждалими, емоційна насиченість переживань і інші. Все це є факторами, що провокують професійний стрес, збільшують особистісну емоціональну напругу, можуть викликати дратливість тобто можуть бути елементами які здатні викликати напруженість і підвищувати конфліктність в рятувальних підрозділах, виступати у якості конфліктогенів.
Отримані результати дослідження, говорять про те, що у переважної більшості рятувальників навички управління конфліктами сформовані на недостатньому рівні. Тому формування у рятувальників навичок, які стосуються попередження виникнення невдоволення, конструктивного сприйняття критики, успішної ролі посередника у вирішенні конфлікту тощо є одним із напрямків ефективного управління конфліктами в підрозділах, що дозволить підвищити рівень успішності їх професійної діяльності.