Лариса Рибик
Кандидат психологічни наук. Голова Міжнародної асоціації психологів по роботі з горем та тяжкою втратою.
ORCID 0000-0002-3280-1406
DOI - https://doi.org/10.52363/dcpp-2024.1.9
Ключові слова: теорія горя, тяжка втрата, траур, скорбота, втрата близької людини.
В статті проаналізовано розвиток теорії горя, вплив втрати на психіку людини та поведінкові реакції при переживанні тяжкої втрати. Розглянуто фактори, що впливають на динаміку переживання втрати та на реакції скорботи. Еволюції теорії горя триває і надалі, розуміння цього процесу дає можливість відстежувати зміни траурних традицій в соціокультурному просторі та застосовувати адекватні методи допомоги при практичній роботі.
Наводиться пояснення категорії горя, яка розуміється як суб’єктивний стан, причому не статичний, а динамічний, що виникає спонтанно як реакція на втрату і характеризується комплексом різноманітних почуттів та емоцій. Наведені базові підходи до розподілу фаз протікання горя та тяжкої втрати. При цьому сучасна світова практична психотерапія горя відходить від лінійних моделей та більш орієнтована на модель подвійної адаптації (DPM). В межах даної моделі є думка про те, що рішення горя залежить від індивідуального коливання між двома процесами – процесом, спрямованим на відчуття втрати та процесом, спрямований на відновлення.
Представлений опис переживання горя дозволяє відмітити особливості процесу переживання втрати дорослими людьми, який складається з фаз оніміння, прагнення, дезорганізації і відчаю та фази реорганізації. Також надається аналіз відмінностей у переживанні втрати дітьми, які полягають у тому, що у них не має шокової реакції, яка є у дорослих. По-друге, для дорослих край важливо усвідомити втрату, щоб рухатись далі, тоді як дитина продовжує взаємодіяти з померлим як зі значущім об’єктом, що впливає на її психічний розвиток. Крім того, в дослідженні проводиться вивчення горя як психологічної травми, що викликає стресові розлади, розкривається специфіка реакцій на переживання втрати близької людині внаслідок самогубства.
В статті неодноразово підкреслюється, що процес горювання є тривалим; відсутність явних емоційних проявів горювання не є ознакою завершення цього процесу, а навпаки може бути показником відхилення від нормотипового процесу горювання та потребуватиме додаткової підтримки та допомоги від фахівця.